Мангровий ліс

Мангрові ліси ростуть на узбережжях, де в місцях, захищених від енергії хвиль, скупчуються дрібнодисперсні осадові відклади, часто з високим вмістом органіки.
Рослини мангрового лісу — дуже різноманітна група, що змогла пристосуватися до літоральних місць існування завдяки тому, що виробила низку фізіологічних адаптацій для вирішення проблем низького вмісту кисню, високої солоності води і частого затоплення припливами. У кожного виду — свої особливі способи вирішення цих проблем. У цьому, можливо, полягає основна причина того, що на деяких узбережжях рослинність мангрових лісів виявляє чітко виражене розбиття на підзони завдяки відмінностям в діапазоні екологічних умов у приливній зоні. Через це видовий склад у будь-якому місці в межах припливно-відпливної зони частково визначається стійкістю окремих видів до таких фізичних умов, як припливне затоплення і солоність води, хоча на нього також можуть впливати й інші чинники, такі як винищування їх парості крабами.

Щойно рослини укорінюються, їх коріння створює місце існування для устриць та інших молюсків і сприяє уповільненню течії води, таким чином, збільшуючи відкладення осадів. Здебільшого дрібнодисперсні, бідні киснем відкладення під мангровими заростями є накопичувачами різноманітних важких металів (слідів металів), які вловлюються з морської води колоїдними частинками. У тих районах світу, де мангри було знищено під час освоєння території людьми, порушення цілісності цих осадових порід створює проблему забруднення важкими металами морської води, місцевої флори та фауни.
Часто стверджується, що мангри являють собою значну цінність у береговій зоні, оскільки виступають як буфер проти ерозії, натиску штормів і цунамі. Певне зменшення висоти хвиль та їх енергії внаслідок протікання морської води через мангрові зарості має місце, але слід визнати, що мангрові дерева зазвичай ростуть на тих ділянках берегової лінії, де нормою є низька енергія хвиль. Тому їх здатність стримувати натиск штормів і цунамі обмежена. Швидше за все, їх довгострокова дія на темпи ерозії також носить обмежений характер. Багато річкових проток, що звивисто проходять через мангрові ділянки, активно розмивають чагарники мангрів на зовнішній стороні всіх вигинів річки, у той час як нові чагарники з'являються на внутрішній стороні вигинів, де відбувається осадження.
Мангрові ліси створюють середовище для існування диких тварин, зокрема для низки видів риб і ракоподібних промислового значення, до того ж, у деяких випадках добування накопиченого манграми вуглецю має важливе значення в прибережній харчовій мережі. У В'єтнамі, Таїланді, на Філіппінах і в Індії мангрові зарості вирощують на прибережних ділянках задля берегового рибальства та ін. Незважаючи на здійснення програм розведення мангрів, понад половину мангрових лісів світу вже втрачено.
 Мангри підтримують унікальні екосистеми, особливо на своїх складних кореневих системах. У місцях постійного занурення коріння мангрів слугуть притулком для великої кількості організмів, зокрема водоростей, вусоногих, устриць, губок і мшанок, яким потрібна тверда основа, до якої вони прикріплюються для фільтрації їжі. Мангри — буфер між бурхливим океаном та вразливим берегом, особливо під час ураганів, які приносять шторми до берегів. Потужна коренева система мангрів досить ефективно гасить енергію хвиль. Та ж коренева система також перешкоджає розмиванню берегів, хоча, як вже було зазначено вище, це короткочасний ефект. Під час протікання припливної води через кореневу систему вона сповільнюються настільки, що відбувається осадження відкладень, а під час відпливу сповільнюється зворотна течія, перешкоджаючи вимиванню дрібних частинок. Завдяки цьому мангри здатні самі формувати своє середовище.