Столова гора

Столова гора (нім. Tafelberg) або Меса (від араб., порт., ісп. mesa  «стіл»)  (англ. table mountains; нім. Tafelberge m pl) — гора з усіченою, плоскою вершиною, з плоскими вершинами і крутими (у верхніх частинах обривистими), інколи східчастими схилами.
Плоскі поверхні столових гір складені переважно стійкими до руйнування гірськими породами (вапняки, траппи, пісковики), що залягають горизонтально або майже горизонтально; в тропіках столові гори бувають вкриті бронюючою латеритною кіркою. Часто розташовані по периферії столових країн при їхньому ерозійному розчленуванні, проте трапляються і у вигляді окремих ізольованих височин (острівні гори).
Як правило столові гори складені з осадових гірських порід. Схили такої гори зазвичай круті, майже прямовисні. У розрізі цей вид геологічних утворень має довгасту форму, тобто в одному з напрямків плато на вершині гори витягнуто. Своєю усіченої у верхній частині формою столові гори зобов'язані процесам денудації — ерозії та вивітрюванню. Одним з різновидів столових гір є ті гори, у яких їх плоска вершина складена не з осадових порід, а покрита затверділої вулканічною корою з лави. Такі вершини характерні для для сухих районів та є результатом ерозійного розчленування великих плато. Велике число подібних вершин на південному заході США, в Мексиці, Венесуелі, Іспанії, Північній та Південній Африці, Аравійському півострові, Індії, Австралії.

Великий майстер на ім`я Природа

Бухта Ха Лонг

Бухта Ха Лонг — бухта в Тонкінській затоці Південно-китайського моря. Вважається одним з найпрекрасніших місць на Землі.
Бухта включає в себе близько 2000 островів (989 з них носять свої імена), а також невеликі скелі, кручі та печери. Площа її становить близько 1500 кв.км. Як наземний, так і підводний світ характеризується високою біорізноманітністю.
Халонг перекладається як «там, де дракон занурився в море». За легендою острів Халонг був створений великим драконом. Він завжди жив у горах, коли ж він вийшов, то продовбав хвостом долини і лощини різноманітної форми. Після його занурення в море, місця, викопані його хвостом, заповнилися водою, і залишилися тільки маленькі острівці землі. Місцеві жителі і до цього дня говорять, що в затоці живе дракон.
Найцивілізованішим островом в затоці по праву можна вважати Туанчау. Саме тут розташовується колишня резиденція Хо Ши Міна. До того ж очікується будівництво на острові курортного комплексу. Катба — найбільший острів у бухті Халонг. Близько половини острова в 1986 році була оголошена національним парком. На острові є безліч озер, водоспадів і гротів, прибережні коралові рифи. Добре відомими печерами в бухті Халонг є грот Бона, Дівоче і Небесний Палац. Також відомий грот Барабан, який отримав свою назву через звуки барабанного бою, що лунають з нього при поривах вітру. Найкрасивішою печерою вважається грот Дау Го.
Бухта Халонг внесена до списку об'єктів всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

Мангровий ліс

Мангрові ліси ростуть на узбережжях, де в місцях, захищених від енергії хвиль, скупчуються дрібнодисперсні осадові відклади, часто з високим вмістом органіки.
Рослини мангрового лісу — дуже різноманітна група, що змогла пристосуватися до літоральних місць існування завдяки тому, що виробила низку фізіологічних адаптацій для вирішення проблем низького вмісту кисню, високої солоності води і частого затоплення припливами. У кожного виду — свої особливі способи вирішення цих проблем. У цьому, можливо, полягає основна причина того, що на деяких узбережжях рослинність мангрових лісів виявляє чітко виражене розбиття на підзони завдяки відмінностям в діапазоні екологічних умов у приливній зоні. Через це видовий склад у будь-якому місці в межах припливно-відпливної зони частково визначається стійкістю окремих видів до таких фізичних умов, як припливне затоплення і солоність води, хоча на нього також можуть впливати й інші чинники, такі як винищування їх парості крабами.

Щойно рослини укорінюються, їх коріння створює місце існування для устриць та інших молюсків і сприяє уповільненню течії води, таким чином, збільшуючи відкладення осадів. Здебільшого дрібнодисперсні, бідні киснем відкладення під мангровими заростями є накопичувачами різноманітних важких металів (слідів металів), які вловлюються з морської води колоїдними частинками. У тих районах світу, де мангри було знищено під час освоєння території людьми, порушення цілісності цих осадових порід створює проблему забруднення важкими металами морської води, місцевої флори та фауни.
Часто стверджується, що мангри являють собою значну цінність у береговій зоні, оскільки виступають як буфер проти ерозії, натиску штормів і цунамі. Певне зменшення висоти хвиль та їх енергії внаслідок протікання морської води через мангрові зарості має місце, але слід визнати, що мангрові дерева зазвичай ростуть на тих ділянках берегової лінії, де нормою є низька енергія хвиль. Тому їх здатність стримувати натиск штормів і цунамі обмежена. Швидше за все, їх довгострокова дія на темпи ерозії також носить обмежений характер. Багато річкових проток, що звивисто проходять через мангрові ділянки, активно розмивають чагарники мангрів на зовнішній стороні всіх вигинів річки, у той час як нові чагарники з'являються на внутрішній стороні вигинів, де відбувається осадження.
Мангрові ліси створюють середовище для існування диких тварин, зокрема для низки видів риб і ракоподібних промислового значення, до того ж, у деяких випадках добування накопиченого манграми вуглецю має важливе значення в прибережній харчовій мережі. У В'єтнамі, Таїланді, на Філіппінах і в Індії мангрові зарості вирощують на прибережних ділянках задля берегового рибальства та ін. Незважаючи на здійснення програм розведення мангрів, понад половину мангрових лісів світу вже втрачено.
 Мангри підтримують унікальні екосистеми, особливо на своїх складних кореневих системах. У місцях постійного занурення коріння мангрів слугуть притулком для великої кількості організмів, зокрема водоростей, вусоногих, устриць, губок і мшанок, яким потрібна тверда основа, до якої вони прикріплюються для фільтрації їжі. Мангри — буфер між бурхливим океаном та вразливим берегом, особливо під час ураганів, які приносять шторми до берегів. Потужна коренева система мангрів досить ефективно гасить енергію хвиль. Та ж коренева система також перешкоджає розмиванню берегів, хоча, як вже було зазначено вище, це короткочасний ефект. Під час протікання припливної води через кореневу систему вона сповільнюються настільки, що відбувається осадження відкладень, а під час відпливу сповільнюється зворотна течія, перешкоджаючи вимиванню дрібних частинок. Завдяки цьому мангри здатні самі формувати своє середовище.

Водоспад Анхель

А́нхель (ісп. Ángel) — найвищий та найпотужніший у світі водоспад, розташований на річці Чурун, у тропічних лісах Венесуели, в Національному парку «Канайма», за 750 км на південний-схід від Каракаса.
Спадає з гори Ауянтепуй. Загальна висота водоспаду — 979 м (за деякими даними — 1034 м), висота вільного падіння — 807 м.
Названий на честь льотчика і випробувача Джеймса Ейнджела (англ. James Angel), який у 1933 році під час польоту побачив цей водоспад.
Щосекунди водоспад скидає 300 м³ води.